Інтернет речей (англ. Internet of Things, скорочено IoT) – сукупність пристроїв, які оснащені датчиками, сенсорами, засобами передавання сигналів і підключено до глобальної мережі Інтернет.
Види датчиків: температури, освітленості, руху, вологості, тиску, швидкості, задимленості тощо.
Головна концепція Інтернету речей – виконання пристроями певних дій в автоматичному режимі без втручання людини.
Smart-технології – технології які забезпечують взаємодію об’єктів з оточуючим середовищем і які наділяють систему здатністю адаптації до нових умов, саморозвитку та самонавчання, ефективного досягнення цілей.
Причини популярності так званих “розумних речей”, або Smart-речей:
- мають невеликі розміри та малу масу;
- зручно носити;
- мають датчики для відстеження роботи організму людини.
Умови для активного впровадження Інтернету речей:
- дуже швидкісний Інтернет;
- забезпечення інтернет-безпеки.
Основні принципи функціонування мережі Інтернет речей:
- наявність глобальної комп’ютерної мережі;
- до мережі під’єднано різноманітні об’єкти, які мають конкретну адресу в мережі;
- об’єкти мають можливість отримувати дані та відправляти їх по мережі;
- робота об’єктів в автоматизованому режимі відбувається без втручання людини за спеціальними програмами.
Технології Інтернету речей:
- виконуючі пристрої;
- засоби опрацювання даних;
- засоби ідентифікації;
- засоби вимірювання;
- засоби передавання даних.
Датчики – пристрої, якими оснащуються об’єкти Інтернету речей для відстеження стану оточуючого середовища.
Контроллери – спеціальні пристрої, які призначені для керування зовнішніми пристроями комп’ютера або датчиками.
Вбудовані комп’ютери (мікрочіпи) – пристрої, які призначені для опрацювання та накопичення даних з датчиків.
Схема функціонування мережі Інтернет речей
